Андрій Князь - Смерекова Хата

Наснились мальви, рута-м’ята

І скрип криничний журавля,

І смерекова отча хата,

Яку давно покинув я.

Наснився сад в веснянім цвіті,

Струнка смерічка край воріт,

І найрідніша в цілім світі

Матуся сива надворі.

Смерекова хата, батьківський поріг,

Смерекова хата – на крутій горі.

Як прийду до неї, коліном припаду,

Грудочку землі своєї до вуст прикладу.

Вона як пісня – серцю мила,

Старенька хата край села.

Війна її вогнем палила,

Але спалити не змогла.

Кришились грізні блискавиці

І грози падали не раз,

Вона стоїть немов із криці

І кожен день чекає нас.

Смерекова хата, батьківський поріг,

Смерекова хата – на крутій горі.

Як прийду до неї, коліном припаду,

Грудочку землі своєї до вуст прикладу.

Спішу до неї мов лелека,

Простори кинувши до ніг,

Несу любов свою з далека,

Яку назавжди я зберіг.

Дитячих літ моїх колиска,

Моя порадниця свята,

Вона як доля – рідна й близька,

Миліш її ніде нема.